КОНСУЛЬТАЦІї ДЛЯ БАТЬКІВ.

1. ДИТИНА, ЯКА ЧАСТО ХВОРІЄ: ХТО ВИНЕН І ЩО РОБИТИ?

Досить часто трапляються ситуації, коли мама просто не може сказати, скільки разів за рік дитина хворіла на ГРЗ — ці ГРЗ постійно змінюють одне одного. Закладе­ний ніс переходить у захворіле вухо, горло стає черво­ним, сипне голос, воложиться кашель, у черговий раз підвищується температура..

Часті ГРЗ — здебільшого наслідок вторинного імуно­дефіциту — тобто дитина народилася нормальною, але під впливом певних зовнішніх факторів її імунітет або не розвивається, або чимось пригнічується.

Висновок: якщо нормальна від народження дитина постійно хворіє, отже, має конфлікт із навколишнім се­редовищем. Існує два варіанти допомоги: спробувати за допомогою ліків примирити дитину з навколишнім середовищем або спробувати все-таки змінити навко­лишнє середовище, щоб воно влаштовувало дитину.

Формування й функціонування системи імунітету обумовлене, насамперед, зовнішніми впливами, тобто всім тим, що добре відомо кожному, усім тим, що ми розуміємо як спосіб життя: харчування, пиття, повітря, одяг, фізичні навантаження, відпочинок, лікування хво­роб.

Батьки дитини, яка часто хворіє на ГРЗ, повинні на­самперед зрозуміти, що винна у цьому не дитина, а ото­чуючі, які не здатні розібратися з відповідями на за­питання, що таке про добре й погано. Дуже важко зізнатися самим собі в тому, що це ми щось робимо по­милково — не так годуємо, не так одягаємо, не так від­почиваємо, не так допомагаємо при хворобах.

А найгірше полягає в тому, що ніхто не може допо­могти таким батькам і такій дитині.

Робіть висновок самі. Дитина часте хворіє. З ким по­радитися мамі?

Почнемо з бабусь. І що почуємо: «Він у тебе погано їсть! Погана матір, адже не в змозі нагодувати дитину! Хто ж так дитину одягає — зовсім гола шия! Вона роз­кривається вночі, тому спати доречніше в теплих шкар­петках!» З піснями й танцями нагодуємо. Дуже теплим шарфиком щільно замотаємо. Шкарпетки надягнемо. Частота ГРЗ від усього цього не зменшиться, але бабу­сі стає легше.

Звернемося по допомогу до друзів, знайомих, това­ришів по службі. Важлива порада (мудра і безпечна) — потерпи. Але обов'язково почуємо історію про те, як «в однієї жінки дитина постійно хворіла, але вона не по­шкодувала грошей і придбала їй спеціальний, біологіч­но активний вітамінний комплекс із добавками товче­них рогів високогірного тибетського козла, після чого ГРЗ припинилися, аденоїди розсмокталися.

Можливо, усе-таки звернемося до серйозних лікарів?

— Лікарю, у нас за рік 10 ГРЗ. Ми вже з'їли за цей рік 3 кг вітамінів, 2 кг ліків від кашлю й 1 кг антибіоти­ків. Допоможіть! Від нашого несерйозного педіатра Ган­ни Миколаївни жодної користі — вимагає загартовувати дитину, а як же її таку «безімунітетну» загартовувати! Ди­тина напевне хвора на якусь страшну хворобу...

Обстежили. Знайшли герпес, цитомегаловірус, лямб­лії, а в кишечнику — стафілокок. Аналіз крові з розум­ною назвою «імунограма» довів численні відхилення.

Тепер усі зрозуміло! Це не ми винні! Ми, батьки,— гар­ні, уважні, турботливі. Ура! Ми нормальні! Бідна Оленка, скільки хвороб вона має одночасно — і стафілокок, і ві­руси, жах! Ну так нічого! Нам уже розповіли про спеці­альні ліки, що всю цю гидоту обов'язково зведуть нані­вець...

Якщо дитина часто хворіє на ГРЗ, цю проблему не­можливо розв'язати жодними таблетками. Усувай­те конфлікт із навколишнім середовищем. Змінюйте спосіб життя! Не шукайте винних — це тупик. Ваші шан­си й шанси вашої дитини вирватися із замкненого кола одвічного нежитю — цілком реальні.

Ще раз повторюся: чарівних таблеток «від поганого імунітету» не існує. Але є ефективний алгоритм реаль­них практичних дій. Найпринциповіші моменти ми за­раз перелічимо.

Повітря

Чисте, прохолодне, вологе. Уникати всього, що пах­не — лаки, фарби, дезодоранти, мийні засоби.

Житло

За найменшої можливості організувати дитині пер­сональну дитячу кімнату. У дитячій кімнаті не має бути накопичувачів пили, усе має зазнавати вологого при­бирання (звичайна вода без дезінфікаційних засобів). Регулятор на батареї опалення. Зволожувач повітря. Пи­лосос із водяним фільтром. Іграшки в ящику. Книжки за склом. Складання всього розкиданого + миття підлоги + витирання пилу — стандартні дії перед сном. На сті­ні в кімнаті — термометр і гігрометр. Уночі вони повин­ні показувати температуру +18 °С і вологість 50-70 %. Регулярне провітрювання, обов'язкове й інтенсивне — ранком після сну.

Сон

У прохолодній вологій кімнаті. За бажанням — у теп­лій піжамі, під теплою ковдрою. Біла постільна білизна, що випрана з використанням дитячого порошку й ре­тельно виполоскана.

Харчування

Ніколи й за жодних умов не змушувати дитину їсти. Ідеально годувати не тоді, коли їсти згодна, а тоді, коли випрошує їжу. Припиняти годувати в проміжках між го­дуваннями. Не зловживати заморськими продуктами. Не захоплюватися різноманітністю харчування. Відда­вати перевагу природним солодощам (мед, ізюм, кура­га та ін.) перед штучними (на основі сахарози). Стежити, щоб у роті не залишалася їжа, особливо солодка.

Пиття

За бажанням, але в дитини завжди повинна бути можливість утамувати спрагу. Звертаю увагу: не отри­мувати задоволення від солодкого газованого напою, а саме втамовувати спрагу! Оптимальне пиття: негазована, некип'ячена мінеральна вода, компоти, морси, фруктові чаї. Температура напоїв кімнатна. Якщо рані­ше все підігрівали, то поступово зменшувати інтенсив­ність нагрівання.

Одяг

Достатній мінімум. Пам'ятати про те, що пітливість викликає хвороби частіше, ніж переохолодження. На дитині не повинно бути більше одягу, ніж на її батьках. Зменшення кількості є поступовим.

Іграшки

Найретельніше стежити за якістю, особливо як­що дитина бере їх до рота. Будь-який натяк на те, що ця іграшка пахне або бруднить дитину,— відмовитися від покупки. Будь-які м'які іграшки — накопичувачі пи­лу, алергенів і мікроорганізмів. Віддати перевагу іграш­кам, що миються. Мити іграшки, що миються.

Прогулянки

Щоденні, активні. Через батьківське «стомився — не можу — не бажаю». Бажано перед нічним сном.

Спорт

Ідеальні заняття на свіжому повітрі. Не бажаними є будь-які види спорту, що передбачають активне спіл­кування з іншими дітьми в замкненому просторі. Пла­вання в басейнах є небажаним для дитини, яка часто хворіє.

Додаткові заняття

Є корисними за місцем постійного проживання, ко­ли стан здоров'я не дозволяє залишати будинок. Спочат­ку варто перестати часто хворіти і тільки потім починати відвідувати хор, курси іноземних мов, студії образотвор­чого мистецтва тощо.

Літній відпочинок

Дитина повинна відпочити від контактів зі значною кількістю людей, від міського повітря, від хлорованої во­ди й побутової хімії. Здебільшого відпочинок «на морях» жодним чином не стосується оздоровлення дитини, яка часто хворіє, оскільки шкідливі фактори зберігаються, додається громадське харчування і, як правило, гірші, порівняно з домашніми, житлові умови.

Ідеальний відпочинок дитини, яка часто хворіє, вигля­дає таким чином (важливим є кожне слово): улітку в се­лі; надувний басейн із джерельною водою, поруч купа піску; форма одягу — труси, босоніж; обмеження на ви­користання мила; годувати тільки тоді, коли закричить: «Мамо, я тебе з'їм!» Брудна гола дитина, яка стрибає з води в пісок, випрошує їжу, дихає свіжим повітрям і не контактує з великий кількістю людей за 3-4 тижні від­новлює імунітет, зруйнований міським життям.

Профілактика ГРЗ

Украй малоймовірно, щоб дитина, яка часто хворіє, постійно переохолоджувалася або кілограмами спожи­вала морозиво. Таким чином, часті хвороби — це не за­студи, а ГРВІ. Якщо Петрик у п'ятницю нарешті здоро­вий, а в неділю знову має закладений ніс, то це означає, що в інтервалі «п'ятниця-неділя» Петя підхопив новий ві­рус. І в цьому однозначно звинувачуються його родичі, зокрема, дідусь, який скористався несподіваним виду­жанням, щоб онук терміново відвідав цирк.

Основні завдання батьків — усіляко уникати непотріб­них контактів із людьми, мити руки, підтримувати міс­цевий імунітет, провести вакцинацію всіх членів роди­ни від грипу.

Якщо дитина часто хворіє на ГРВІ, отже, вона часто інфікується.

Дитина не може бути в цьому винною. Це модель по­ведінки її родини. Отже, необхідно змінити модель, а не лікувати дитину.

Лікування ГРВІ

Лікувати ГРВІ — це не означає давати ліків. Це озна­чає створити такі умови, щоб організм дитини макси­мально швидко й з мінімальними втратами здоров'я впорався з вірусом. Лікувати ГРВІ — це означає забез­печити оптимальні параметри температури й вологості повітря, тепло одягти, не годувати, поки не попросить, активно напувати. Сольові краплі в ніс і парацетамол при високій температурі тіла — цілком достатній перелік ліків. Будь-яке активне лікування перешкоджає форму­ванню імунітету. Якщо дитина часто хворіє, отже, будь-який лікарський препарат повинен застосовуватися ли­ше тоді, коли без нього однозначно не можна обійтися. Особливо це стосується антибактеріальної терапії, що здебільшого проводиться без реальних на те підстав — від страху, від остраху відповідальності, від сумнівів у ді­агнозі.

Дії після видужання

Дуже важливо пам'ятати: поліпшення стану й норма­лізація температури зовсім не свідчать про те, що іму­нітет відновився. Але ж майже завжди так відбувається, що дитина йде в дитячий колектив буквально наступно­го дня після поліпшення стану. А ще раніше, до дитячого колективу, вона вирушає до поліклініки, де її оглядає лі­кар, який запевняє, що дитина здорова.

У черзі до лікаря й наступного дня в школі або в дитя­чому садку дитина із ще незміцнілим послу хвороби іму­нітетом обов'язково підхопить новий вірус. Нова хворо­ба почнеться в ослабленому організмі. Вона буде важ­ча за попередню, з більшою ймовірністю ускладнень, вимагатиме застосування ліків.

Але й ця хвороба мине. І ви підете до поліклініки, а потім — у дитячий садок... А потім розповідатимете про дитину, яка часто хворіє, яка «такою уродилася»!

Почала краще почуватися — це означає, що потріб­но починати нормально жити. Нормальне життя — це не відвідування цирку, не школа й уже тим більше не дитяча поліклініка. Нормальне життя - це стрибання-бігання на свіжому повітрі, «нагулювання» апетиту, здо­ровий сон, відновлення слизових оболонок.

За активного способу життя й максимально можли­вому обмеженні контактів із людьми повне відновлен­ня, зазвичай, відбувається не більше ніж за тиждень. Те­пер можна й до цирку!

Не слід забувати про те, що контакти з людьми ри­зиковані, насамперед, у приміщеннях. Ігри з дітьми на свіжому повітрі, як правило, є безпечними (якщо не плюватися й не цілуватися). Звідси цілком прийнятний алгоритм відвідування дитячого садка відразу після ви­дужання — ходити туди тоді, коли діти виходять на про­гулянку. Погуляли, усі на обід у приміщення, а ми — до­дому. Зрозуміло, що реалізувати таке можна не завжди (мама працює, вихователька не згодна, дитячий садок далеко від будинку), але такий варіант принаймні мож­на мати на увазі.

І наостанок: алгоритм «дій після видужання» поши­рюється на всіх дітей, а не тільки на тих, які часто хво­ріють. Це фактично одне з найважливіших правил, що допомагає нормальній дитині не стати такою, яка час­то хворіє.

Якщо ми заговорили про «усіх дітей», зауважимо, що, вирушаючи після хвороби до дитячого колективу, не­обхідно думати не тільки про себе, але й про інших ді­тей. Зрештою,ГРВІ може протікати в легкій формі, якщо температура тіла залишається нормальною. З'явився нежить, ви декілька днів посиділи вдома, а потім виру­шили до дитячого садка, залишаючись при цьому зараз­ними!

Антитіла до вірусу виробляються не раніше, ніж на п'ятий день хвороби. Тому відновляти відвідування ди­тячого колективу можна не раніше ніж на шостий день від початку ГРВІ незалежно від важкості захворювання, але обов'язково з моменту нормалізації температури ті­ла має минути не менше ніж три доби.

Відвідування дитячих колективів.

«Несадкова» дитина

Ситуація, за якої дитина стає такою, яка часто хворіє лише після того, як починає відвідувати дитячий садок,— абсолютно типова. До трьох років практично не хворіла, гуляли, загартовували, ніколи й нічим не лікували. У три роки пішла у дитячий садок — і за зиму п'ять ГРЗ... Ви вже зрозуміли, хто винний? Однозначно, що не дитина.

Коли вимовляється фраза «до трьох років не хворі­ла», так цією фразою стверджується — маємо абсолют­но нормальну, здорову дитину. Змінилося навколишнє середовище — почалися хвороби.

Що робити? По-перше, визнати той факт, що немож­ливо почати активно спілкуватися з дітьми й не зане­дужати. Так ви, вочевидь, були до цього готовими, але вам навіть на думку не спадало, що хвороби будуть по­стійними. Постійні хвороби — отже, ви або поквапилися з поверненням до дітей після хвороби, або щось прин­ципово неправильно в самому дитячому садку (при­ймають хворих дітей, не провітрюють, замало гуляють тощо).

Чи маємо ми можливість вплинути на дитячий садок? Як правило, не маємо. Чи маємо змогу змінити дитячий садок? Іноді маємо змогу. Але це складно і дорого. Чи можемо ми не відвести дитину до дитячого сад­ка, якщо начальство на роботі вимагає нашої присут­ності, та й лікар не має наміру продовжувати лікарня­ний листок?

Не можемо. Змінити садок не можемо. Не відвести в садок не можемо. Відводимо. Занедужуємо. Видужу­ємо. Відводимо. Занедужуємо. Раптом розуміємо, що все, що заробляємо на роботі, ми витрачаємо на дитя­чі хвороби!

І тоді хтось із оточуючих говорить: «Ваша дитина "несадкова"». І все раптом стає зрозумілим. Залишаємо роботу. Припиняємо відвідувати садок. І дійсно через 1-2 місяці перестаємо бути дитиною, яка часто хворіє.

Але насправді всі зовсім не так драматично. Оскільки навіть дуже часті ГРЗ при правильному лікуванні зовсім не відбиваються на здоров'я дитини.

Занедужав. Зволожили, провітрили, напоїли, закапа­ли ніс. Видужав. Походив два дні до дитячого садка. За­недужав. Зволожили, провітрили, напоїли, закапали ніс. Видужав. Ми нічого небезпечного, поганого, шкідливо­го не робили.

Але якщо кожний чих — привід для: призначення де­сятка сиропчиків-пігулок; знущань під назвою «проце­дури для відволікання»; ін'єкцій антибіотиків; ретельно­го обстеження; консультації десятка фахівців, кожний з яких вважає за необхідне додати до лікування ще де­кілька препаратів,— такі ГРЗ однозначно й вочевидь ЗЛО, що не минають безслідно і не переростаються без­болісно. І для такої дитини дитячий садок небезпечний. І батьки небезпечні. І лікарі...

Якщо дитина хворіє на ГРЗ часто, нехай навіть дуже часто, але видужує не за допомогою ліків, а природно — так нехай хворіє, нехай відвідує дитячий садок, нехай узагалі робить, що бажає.

2. МЕДИЧНІ ПОКАЗНИКИ,

ЗА ЯКИХ НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ВСТУП ДО ШКОЛИ У ШЕСТИРІЧНОМУ ВІЦІ.

Наводимо перелік захворювань, які послабляють організм і створюють додаткові труднощі для успішної адаптації дитини до школи, особливо у шестирічному віці.

Захворювання, перенесені за останній рік:

• інфекційний гепатит;
• пієлонефрит, дифузійний гломерулонефрит;
• міокардит неревматичний;
• менінгіт епідемічний, менінгоенцефаліт; туберкульоз;
• ревматизм в активній формі; захворювання крові;
• гострі захворювання (більше ніж 4 рази).

Хронічні захворювання в стадії суб - і декомпенсації:

• порок серця (ревматичний або від народження);
• хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічне запалення легень (у стадії загострення або відсутності стійкої ремісії впродовж року);
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт (у стадії загострення, із частими рецидивами та неповною ремісією);
• гіпотрофія піднебінних мигдалин ІІІ ступеня;
• аденоїдні вегетації ІІІ ступеня, хронічні аденоїди;
• тонзиліт хронічний (токсично - алергійна форма);
• ендокринопатія (зоб, цукровий діабет та ін.);
• анемія (за рівнем гемоглобіну в крові 10,7 - 8,0%);
• неврози (неврастенія, істерія, логоневроз та ін.);
• затримка психічного розвитку;
• дитячий церебральний параліч;
• травма черепа, якої дитина зазнала у поточному році;
• епілепсія, епілептиформний синдром;
• енурез;
• екзема, нейродерміт;
• міопатія із прогресуванням;
• накладання соматичних захворювань (два й більше), які спричиняють астенію.